Начало здесь

>-
Oleg (12:11:16)
слушай дальше

>-
Oleg (12:11:41)
кароче оказывается вчера одной тетке стало из-за этого говна очень плохо и ее на скорой увезли

>-
Oleg (12:11:48)
у нее обострение астмы

< — Vadim (12:12:48)
*ROFL*

>-
Oleg (12:13:22)
тетка, на которую показывали пальцем сказала что именно та у которой был приступ и насрала в толчке, а гавно размазано потому что приступ случился на толчке и вероятно именно поэтому все так засрано



( Читати далі )

Про нечеловеческие условия работы планктона

Автор: abelomorov.livejournal.com/

Для затравочки предлагаю недавнюю переписку по ICQ между двумя «Монахами».
ВНИМАНИЕ! В тексте присутствует ненормативная лексика.
Решил не редактировать, чтобы читающие могли проникнуться во всю тяжесть происходящего…

>-
Oleg (10:23:56)
у нас в туалете кто-то гавном обосрал весь унитаз и ободок и на полу и бочонок… представляешь.

< — Vadim (10:24:09)
вот суки

>-
Oleg (10:24:20)
вонь страшная… на все офисное здание. Началось в колхозе утро…

< — Vadim (10:24:25)
пиздец

< — Vadim (10:24:35)
сижу ржу нимагу

>-
Oleg (10:25:40)
самое интересное — теперь все ходят терпят… потому что если туда зайти — то потом весь день от тебя нести этим запахом будет



( Читати далі )

Лучшие идеи только в туалете!

Історія з життя, блеать! (офісним працівникам)

Знаєте що таке, блять, єбуча невдача?!

Це коли ти сидиш спокійно в офісі, ніхто нікуди не ходить, не метушиться, тиша і ти собі вирішуєш піти в парашу посрати на 5 хв, але як тільки ти сядеш срати так звідки не візьмись, якомусь хую чи пизді закортить якраз в цей самий момент піти в парашу, саме в ці 5 хвилин впродовж 8-ми годин єбучого робочого дня, не раніше, не пізніше, саме в ці єбані пять хвилин, коли ти нарешті посадив свою сраку на парашу. Воно, блять, дьоргає клямку і, розуміючи що закрито, буде стояти і чекати біля параші. При тому все, блять, прекрасно чути що ти там робиш. На додаток, воно думає що ти там сцяти зібрався і скоро вийдеш, але ж, блять, ти тільки сів срати. І починається моральна давка — треба спішити, але коли спішиш то нормально не посреш, бо стараєшся не перднути, не шелестіти папером, не брязгати пряжкою, іншими словами — не видавати себе. І ти розумієш, що те створіння стоїть там і слухає під дверима. Тобі стає не зручно, бо після тебе навіть 5 хв не пройде, щоб сморід вивітрився. Пизда, як мене харить, коли 5 твоїх безтурботних хвилин інтелектуальної розрядки та самопізнання перетворюються на вищий пілотаж контролю пропускної здатності сфінктера з моральною давкою в умовах екстреної ситуації…

Тому краще срати вдома…

Едет Ромео на лошади-весь в говне: лицо в говне, руки в говне, ноги
в говне, лицо в говне, вся одежда в говне, вся лошадь в говне. Едет он по лесу, а вокруг все деревья в говне, каждая веточка в говне, каждый кустик в говне, все птички в говне, все зверьки в говне, выезжает
он на поле, а там крестьяне работают -все в говне, все поле в говне каждая травинка в говне, подъезжает к замку-тот весь в говне-во рву говно, со стен стекает говно, перед Ромео открываются ворота и оттуда
вытекает говно. Он продолжает свой путь по улицам города, которые все запружены говном, все дома в говне, все люди в говне, в канавах говно, повсюду говно. Ромео подъезжает к дому и ему открывает дверь его Джульета, в белом платье, вся в говнище — руки в говне, ноги в говне, платье в говне. Ромео слезает с лошади и спрашивает:
«Джулиета, а где здесь посрать можно?»